Життя як карнавал: як жити і фрілансити в Бразилії

Як я прийшла до фрілансу

Більше 10 років я працювала в кіно і на телебаченні. Спочатку як журналіст, потім кастинг-менеджер, редактор, сценарист. Останнє місце роботи – шеф-редактор розважальних проектів на «Новому каналі». Паралельно як хобі захоплювалася скетчінгом, малюванням, ілюстрацією. В 2019 якимсь чарівним чином знайшла час закінчити 6-місячні курси з графічного дизайну. Разом з початком карантину закінчився мій телепроект і його не продовжили. Я втратила роботу і вирішила не повертатися на телик.

Я в цілому завжди мріяла вирватися з пут офісу / студії і мати можливість працювати в будь-якій точці світу. Так вийшло, що я в своє хобі вкладала чимало коштів. І на момент мого звільнення у мене було все, щоб працювати ілюстратором – знання, навички, техніка (комп'ютер, Айпад, граф.монітор), художні матеріали, відповідно портфоліо і невеликий досвід – я отримувала вже невеликі замовлення на ілюстрації для статей, друзі почали замовляти у мене картини, робила мерч, логотипи та інше.

Роботи на карантині не було, тому я вирішила розвиватися в напрямку ілюстрації і більше не думати про телик. Починала з колаборації, продовжувала робити ілюстрації для статей, потім почали приходити замовлення побільше, наприклад, на верстку воркбука. Загалом, як-то все закрутилося. Зараз, після переїзду до Бразилії, я активно просуваю свій профіль на Upwork. Поки це не моє основне джерело заробітку, але з кожним місяцем справи йдуть все краще і краще.

Переїзд до Бразилії

Історія з Бразилією починається здалеку. Більше 10 років тому почала вчити португальську, просто заради задоволення, не переслідуючи ніяких цілей. Мені дуже подобалась ця мова (ніякої логіки, лише почуття). У міру її вивчення, я все більше переймалася бразильською культурою. У мене почали з'являтися онлайн-друзі, якісь приїжджали навіть в Україну проїздом по Європі. У 2014 я вирішила летіти до Бразилії, тому що вже скільки можна, адже хотілося жахливо. Я купила квиток, але зробила дурну помилку – квиток був з пересадкою в Нью-Йорку. Я два рази подавалася на американську візу – спочатку туристичну, потім транзитну і обидва рази отримала відмову. Плюс війна, в загальному, все зірвалося.

Тільки в 2017 я знову купила квиток і нарешті полетіла. Прилетіла як додому – купа друзів, місця, в яких, здавалося, вже сто разів була хоч і віртуально. Відлітала з думкою, що не повернуться не зможу. Більше не потрібна була жодна країна в світі, мені треба було тільки до Бразилії.

Другий раз полетіла в кінці 2019 вже на три тижні. Спектр емоцій той же, бажання повернутися залишилося. Я думала, що самий робочий варіант побути тут довше, ніж 90 дозволених днів – це навчання. Знайшла курси ілюстрації в Сан-Паулу. Написала їм, вони відповіли, що ніколи не мали справи з іноземними посольствами, але готові надати мені всі документи, які я попрошу для візи. Думала, що коли звільнюся з телика, то поїду вчитися на рік і паралельно буду фрілансити. Можливо жити десь по WorkAway, щоб за житло не платити. Варіант здавався мені робочим.

В останній тиждень моєї відпустки я полетіла в Сальвадор, штат Баїя, на батьківщину самби і там через Couchsurfing познайомилася з хлопцем. Зав'язався курортний роман з бажанням продовження. В середині січня я повернулася в Україну і десь через тиждень купила новий квиток на березень, щоб відсвяткувати свій День народження в теплі і з продовженим курортним романом. Квиток був на 18 березня, а, як відомо, 17 березня закрили кордони і почався локдаун. На це наклалося звільнення з ТВ і початок нової кар'єри.

Для мене найбільший страх полягав в тому, що в Києві я знімаю квартиру і мені в будь-якому випадку потрібно заробляти нормальну суму, щоб за неї платити. Єдиний стабільний заробіток, який я на той момент мала – працювала SMM-менеджером в кіношколі, але на ці гроші в орендованій квартирі прожити було неможливо.

І тоді той самий бразильський хлопець запропонував приїхати до нього, не платити за житло в Києві та точно так же фрілансити, тільки в теплі, з пальмами і самбою. А щоб залишитися там надовго, нам потрібно було одружитися. Знаю, що це досить легковажне рішення, але його потрібно було приймати швидко. Я вирішила ризикнути. До відкриття кордонів в серпні займалася документами і упаковкою речей, нажитих за 15 років в Києві. І 16 серпня я прилетіла сюди в масці і з двома валізами.

Чим здивувала Бразилія?

Ну по-перше, відразу скажу, що ми з чоловіком зараз живемо в фавеллах –бразильських нетрях. Це максимально не так страшно і жахливо, як це звучить. Саме наші фавелли – це не закрита від поліції територія, вони не схожі на ті, що в фільмі «Місто бога». Це, вважайте, як наш приватний сектор. Звичайно, тут всі знають, хто я, чия я дружина, але не тому що інакше мене б не прийняли, а тільки тому що всі тут дуже люблять пліткувати. А біла (дуже біла, реально сметана) жінка в фавеллах – це велика подія.

Отже, перераховую здивування:

• Супер-відкритість людей.
  Іноді в нерозумних межах. Всі все один одному розповідають, треба воно їм чи ні. Наприклад, мій чоловік завжди (ЗАВЖДИ!) розмовляє з таксистами про наше життя, цікавиться життям таксиста. Якщо поїздка триває 20 хвилин - вони спілкуються 21 хвилину, тому що коли ми приїхали на місце, то вони ще сидять в машині і договорюють, що не встигли договорити. Коли я їду в таксі сама - це катування. По-перше, в принципі розмовляти з незнайомою людиною, по-друге, це ж все на португальському, який все одно у мене не такий вже вільний, як хотілося б. Втім, в цьому є й користь. Ви не уявляєте, як часто прилітає допомога від незнайомців. Хтось ділиться корисним контактом, хтось дає раду, яким ми реально користуємося.
• Тут ніхто не говорить англійською.
  Ну може, 2% населення. У Сальвадорі, напевно, це мій чоловік і ще у мене тут є один. Все! Англійською не говорять навіть працівники департаменту імміграції федеральної поліції і жоден працівник жодного міжнародного аеропорту.
• Тут є абсолютно нерозвинені бізнеси, які в Україні полегшують життя дуже сильно.
  Не впізнаєш, поки не втратиш цього комфорту. Перше – тут немає аналога «Нової пошти», тільки звичайна пошта, і якісь невеликі доставки для e-commerce. Є DHL, але це жахливо дорого. Друге – тут жахлива банківська система. Довжелезні черги, все дуже повільно працює. Наприклад, мій SWIFT-платіж йшов на карту чоловіка майже три тижні. І, третє, Україна – країна айтішників, Бразилія – не країна айтішників. У мене зламався жорсткий диск і відремонтувати його тут коштує величезних грошей і займає купу часу. Я в підсумку вирішила взяти його в собою в Україну в наступний раз.
• Відсутність різних звичних речей в магазині.
  Через деякий час логічно розумієш чому так, але спочатку ступор. Тут немає «не білого» хліба (будь-якого чорного, сірого, гречаного, житнього т.д.), важко знайти натуральний мед, немає нічого консервованого в банці (крім оливок), з молочного тільки молоко і йогурти довгого зберігання – люди тут не знають, що таке сир і сметана. Та й взагалі їжа Бразилії – це окрема тема.

• Що стосується витрат, то жити тут 100% не дорожче, ніж в Україні. Є речі, які дорожче, ніж у нас, а щось в рази дешевше. Але в цілому чек виходить плюс-мінус такий ж.
• Класно, що нерухомість і автомобілі тут набагато дешевше.
  Наприклад, нормальну стару машину можна купити за $ 5000, а будинок (!!!) у океану знімати за 7000 грн / міс.

Довгострокове перебування в Бразилії. Віза

Як ви вже зрозуміли, недавно я стала резидентом на правах дружини. У мене, правда, немає ніяких доказів цього, крім свідоцтва про шлюб :) мені все ще не видали місцеве ID ≠ сказали, що друкувати його будуть три місяці. Бразильська бюрократія – це взагалі окреме кіно.

Як резидент, я маю право на все, крім голосування, яке тут до речі примусове – не можна не прийти на вибори, і покупки будь-якого виду нерухомості, але це неточно. У федеральній поліції мені поки що не сказали, які у мене права, але я точно можу тут знаходиться безстроково, відкривати місцевий ФОП, платити податки або працювати на когось.

Робочий день

З недавніх пір я встаю дуже рано, о 5 ранку, і це просто максимально продуктивні для мене дні. Мій день виглядає приблизно так:

• 5: 00-7: 00 – спорт, медитація, сніданок, душ;
• 7:00 -10: 00 – час на особисті проекти;
• 10: 00-18: 00 – основна робота (SMM і ілюстрація);
• 18: 00-20: 00 – час на особисті проекти / відпочинок;
• 20: 00-22: 00 – відпочинок / розваги;

Лайфхаки для ефективної роботи

1. Навчитися вставати рано, налаштовуватися на продуктивний день і планувати кожен свій час. Взагалі мати чіткий графік роботи і повторювати його реально кожен день, щоб виробилася звичка. У всіх завжди є дедлайни. Навколо них потрібно і планувати свої дні / тижні / місяці.
2. Навіть при роботі вдома переодягати піжаму і приводити себе в порядок. Я, наприклад, останні кілька тижнів фарбуюсь, і це дуже мені допомагає налаштуватися на серйозну роботу.
3. Я іноді користуюся додатком Forest, який запускає таймер до 2 годин роботи і блокує повідомлення в телефоні.
4. Робити короткі перерви. Але не щоб втикати в соцмережі, а реально відпочити і переключитися.

Плюси і мінуси життя в Бразилії

Плюси:

• Природа
• Люди
• Погода
• Океан (ну це в мене, не скрізь він тут є :)
• Найгарніша мова, яка підсвідомо налаштовує мене дуже позитивно

Мінуси:

• Бюрократія
• Відстала банківська система
• У моєму місті ритм життя повільніше, ніж в Києві. А я звикла, що якщо щось зламалося, то його можна полагодити, замінити, купити через годину
• Через пандемії не можна особливо кудись ходити, знайомитися з людьми, заводити купу друзів, коллабитись. Але, сподіваюся, це тимчасова складність
• Небезпечна країна (на жаль, це правда, потрібно бути дуже уважним і шукати завжди друзів, які пояснять, як тут все працює і як потрібно себе вести в незнайомих районах)

ТОП найкрасивіших місць Бразилії

• Шапади Діамантина
• Ріо – в цілому, все місто, навіть самі попсові туристичні місця повинен побачити кожен, це дійсно красиво
• Ботанічний сад в Ріо
• пляжі Убатуба
• Район Пелорінью в Сальвадорі (чимось нагадує Львів)

5 порад для тих, хто планує переїзд до Бразилії

1. Запастися грошима і терпінням, тому що через жахливу бюрократію, а в моєму випадку ще й пандемії, оформлення документів займає дуже багато часу. Може не вистачити 90 днів, які українці можуть легально тут знаходиться. Мені от не вистачило. І ще – завжди робіть копії всіх своїх документів, а краще по дві. Скрізь завжди вимагають якісь копії і там ніколи немає ксероксів. І всі ці оформлення дорогі.
2. Вивчайте мову, без португальської ви нічого не зможете тут зробити. Якщо переїжджаєте вже, а португальська ще А1, шукайте друзів, які будуть вам допомагати. Особливо в різних оформленнях. Там купа нюансів.
3. Подбайте про свою безпеку. Бразилія – не сама безпечна країна, це відомий факт. Вивчіть добре район, в якому плануєте жити, шукайте там друзів, відразу знайомтеся з сусідами. Завжди повинен бути хтось, хто прийде вам на допомогу. Будьте обережні на прогулянках ввечері в невідомих районах і в центрі. Завжди стежте за своїми речами.
4. Краще побувайте в Бразилії раз-два до того, як будете сюди переїжджати. Відчуйте ритм цієї країни, її клімат і закони життя, а після визначте, чи підходить це вам.